Реферат: Професії: далекобійник, програміст, конструктор, Xreferat.

10.07.2015

Професії: далекобійник, програміст, конструктор

Професії: далекобійник, програміст, конструктор

Виконав

Нятин Михайло Володимирович

22.03.2010

Програміст

1. Що таке програмування?

ПРОГРАМУВАННЯ, процес підготовки завдань для вирішення їх на ЕОМ, що складається з наступних етапів: складання «плану рішення» задачі у вигляді набору операцій (алгоритмічний опис задачі); опис «плану рішення» на мові програмування (складання програми); трансляція програми з мови програмування на машинну мову (у вигляді послідовності команд, реалізація яких технічними засобами ЕОМ і є процес рішення задачі). Програмуванням називають також розділ прикладної математики, який вивчає і розробляє методи і засоби складання, перевірки й поліпшення програм для ЕОМ.

Програміст — зараз потрібна професія, тому що зараз як ніколи розвинулися комп’ютерні та інформаційні технології. Робота програміста це в основному розумова робота. А ще програміст це фахівець, що займається розробкою алгоритмів і програм на основі математичних моделей. Програмістів умовно можна розділити на три категорії: прикладні програмісти займаються розробкою програмного забезпечення, необхідного для роботи організації. Наприклад, сюди можна віднести програмістів 1С.

Системні програмісти розробляють операційні системи, інтерфейси до розподілених баз даних, що працюють з мережами. Фахівці цієї категорії є самими рідкими і високооплачуваними.

Web-програмісти мають справу з мережами, але, як правило, з глобальними, такими, як Internet. Вони пишуть web-інтерфейси до баз даних, створюють динамічні web-сторінки і т. п. Програмісти працюють в офісах і скрізь де потрібна ця робота.

Специфіка професії:

Плюси професії :

1. Високий попит на ринку,

2. Висока заробітна плата,

3. Працювати можна без вищої освіти,

4. Переважно творча професія.

Мінуси професії:

Те, що зрозуміло програмісту, не завжди зрозуміло користувачеві, доводиться багато пояснювати,

Трапляється працювати в авральному режимі,

Робота за комп’ютером погано позначається на здоров’ї,

І тут знаходиться місце рутині,

Професія накладає відбиток на характер.

Місце роботи:

Науково-дослідні центри,

IT-компанії,

Організації, які у своїй структурі мають на увазі відділи програмістів (або штатну одиницю).

Особисті якості:

Насамперед, програміст повинен володіти терпінням і витримкою. Це абсолютно незамінні якості в його роботі.

Програмування, бурхливо розвивається область, тому потрібно вміти швидко адаптуватися і постійно вивчати щось нове. Інакше через кілька років ваша цінність як фахівця може помітно знизитися.

Уміння об’єктивно оцінювати можливості технологій та їх використання у кожному конкретному випадку. Щоб не виходило так, що дрова пиляються з застосуванням новітніх лазерних розробок.

Кар’єра та зарплата:

Керівник групи програмістів, IT-директор, менеджер проекту, можна переміщатися в межах спеціальності, удосконалюючись професійно.

Освіта

Як основна професійна діяльність, програмування використовується в технічній і науковій областях.

Освіта.

В техніці виділяються середня технічна кваліфікація » технік-програміст (раніше «програміст-лаборант») і вища технічна кваліфікація інженер-програміст. Предметом діяльності фахівців з відповідною кваліфікацією (техніків та інженерів) є проектування, розробка і виробництво програмного забезпечення, як промислової продукції, що задовольняє заданим функціональним, конструктивним і технологічним вимогам (результатом діяльності є програмний продукт). В Росії підготовка інженерів-програмістів ведеться за спеціальностями 220400 (230105)»Програмне забезпечення обчислювальної техніки і автоматизованих систем» і 351500 «Математичне забезпечення й адміністрування інформаційних систем».

Предметом діяльності програмістів в науці є рішення завдань із застосуванням методів прикладної математики і реалізацією на ЕОМ (результатом діяльності є отримане за допомогою програми рішення задачі). У Росії ведеться підготовка фахівців за спеціальностями 010200 «Прикладна математика та інформатика» і 073000 «Прикладна математика».

Як допоміжна діяльність, програмування в даний час використовується в широкому крузі професій.

Самоосвіта.

У зв’язку зі значним поширенням у сучасному суспільстві обчислювальної техніки і, відповідно, програмування, як роду діяльності, у даний час потреба в професійних програмістів у розвинених країнах (зокрема у Росії) значно перевершує можливості вищої освіти з підготовки на відповідних спеціальностях, при цьому висуваються кваліфікаційні вимоги в бізнесі в більшості випадків значно у’, ніж підготовка за спеціальністю у вузі. У зв’язку з цим, дуже широко поширене самоосвіта програмістів і професійна діяльність в області програмування без отримання формальної освіти за відповідною спеціальністю.

Історія.

Виникнення програмування, як роду занять і, особливо, як професійної діяльності, важко датувати однозначно.

Часто першим програмованим пристроєм прийнято вважати жакардовий ткацький верстат, споруджений в 1804 році Жозефом-Марі Жаккар, який зробив революцію у ткацькій промисловості, надавши можливість програмувати візерунки на тканинах за допомогою перфокарт.

Перше програмоване обчислювальний пристрій, Аналітичну машину, розробив Чарлз Беббідж (але не зміг її побудувати). 19 липня 1843 року графиня Ада Августа Лавлейс, дочка великого англійського поета Джорджа Байрона, як прийнято вважати, написала першу в історії людства програму для Аналітичної машини. Ця програма вирішувала рівняння Бернуллі, яке виражає закон збереження енергії рухомої рідини.

У своїй першій та, на жаль, єдиної наукової роботи Ада Лавлейс розглянула велику кількість питань. Ряд висловлених нею загальних положень (принцип економії робочих комірок пам’яті, зв’язок рекурентних формул з циклічними процесами обчислень) зберегли своє принципове значення і для сучасного програмування. У матеріалах Беббіджа і коментарях Лавлейс намічені такі поняття, як підпрограма та бібліотека підпрограм, модифікація команд і індексний регістр, які стали вживатися тільки в 1950-х роках.

Однак, жодна з програм написаних Адою Лавлейс, ніколи так і не була запущена.

Аду Августу, графиня Лавлейс, прийнято вважати почесним першим програмістом (хоча, звичайно, написання однієї програми, за сучасними мірками, не може вважатися родом занять або професійною діяльністю). Історія зберегла її ім’я в назві універсальної мови програмування «Ада».

Перший працюючий програмований комп’ютер (1941 рік), перші програми для нього, а також (з певними застереженнями) перша мова програмування високого рівня Планкалкюль створив німецький інженер Конрад Цузе.

Імена людей, які вперше почали професійно виконувати роботу власне з програмування (у відриві від налагодження апаратури комп’ютера), історія не зберегла, так як спочатку програмування розглядалось як другорядна налагоджувальна операція.

Професійне свято:

У 2009 році офіційно затверджено день програміста, який щорічно святкується 13 вересня (у високосний рік — 12 вересня) — то є святкування Дня Програміста припадає на 256 день року.

Далекобійник

Далекобійник — водій вантажівки, основний вид діяльності якого становить водіння вантажних автомобілів, транспортують вантажі на далекі відстані. Також часто іменується водієм-далекобійником. Типовим стереотипом про далекобійників є те, що вони майже не бувають у себе вдома.

Види далекобійників:

Індивідуальні підприємці, які самостійно шукають клієнтів для перевезення вантажів.

Співробітники компаній, що перевозять вантажі за завданням свого роботодавця.

Загальним для водіїв-далекобійників є використання ними в процесі управління автомобілем коштів «Оперативної радіозв’язку» у діапазоні частот 27 мегагерц. Під час спілкування водії далекобійники обмінюються оперативною інформацією про події та дорожньої обстановки, якості та цін на послуги сервісів, стоянок і магазинів, про можливості і необхідності надання екстреної або технічної допомоги. Значення частоти оперативного взаємодії водіїв далекобійників 27.135 мГц, крім Білорусії, Польщі, України і країн Прибалтики, в яких значення частоти 27.130 мГц.

Далекобійник — і покликання, і бізнес.

Професія далекобійника ще з радянських часів вважалася важкою, але престижною і високооплачуваною. Особливо виділялися ті водії, які виїжджали за межі країни. Правда «обраних» було не так багато — основний вантажопотік на далекі відстані проходив по залізниці. Після розпаду Союзу ситуація кардинально змінилася — замовникам стало вигідніше перевозити вантаж автомобілями: це і швидше, і дешевше, ніж залізницею, так і вантаж, товар доставлявся безпосередньо замовнику, минаючи перевалочні пункти вантажних залізничних станцій. Настав час розквіту приватних автоперевізників.

Що зараз на ринку вантажоперевезень?

останнім часом, за словами представників транспортних компаній, рентабельність бізнесу автомобільних вантажоперевезень неухильно знижується. На їхню думку, у всьому винні перевізники-одинаки і некваліфіковані посередники, які не платять податки і збивають ціни. А тим часом сучасні підприємства відчувають потребу в високоефективної інформаційної системи пошуку «вантаж-транспорт» і напрацьовані зв’язки з надійними вантажоперевізниками.

«Ринок перенасичений транспортними послугами, — вважає радник компанії «Совтрансавто» Анатолій Пінсон. — Велика кількість підприємців-одинаків працюють або на пільгових податкових умовах, або приховуючи доходи. Вони збивають ціни, а середні і великі компанії змушені рівнятися на ринкову кон’юнктуру і не піднімати ціни. При цьому витрати великих і середніх автопідприємств істотні: вони змушені сплачувати і податки, і зарплати. Така ситуація змушує працювати з мінімальним прибутком».

Природно, що довго така ситуація тривати не може. Кон’юнктура змінилася, і, як вважають фахівці в області вантажоперевезень, скоро вижити зможе тільки той, хто буде укрупнювати свій автопарк. За прогнозами, ринок поділять між собою великі перевізники, а приватники відійдуть на периферію — будуть виконувати дрібні перевезення для приватних осіб. Результатом розділу ринку великими перевізниками може стати те, що свої умови буде ставити вже перевізник, а не вантажовідправник.

Труднощі, які змушують об’єднуватися.

Професія далекобійника не даремно входить у десятку найбільш небезпечних. Нерідко водієві доводиться самостійно виходити з виникаючих проблем. На трасі частки секунди можуть вирішити всі — трохи зазівався — і ти в кюветі з розбитим дорогим вантажем, і добре, якщо сам цілий.

«В дорозі може статися всяке, — розповідає водій-далекобійник Іскандер Валєєв. — Крім технічних несправностей, бувають і неприємності з представниками влади, з бандитами. Проблем можна уникнути, дотримуючись запобіжних заходів: не зупинятися на трасі, мати всі необхідні документи, рухатися в колоні таких же великовантажних автомобілів. Любителів легкої наживи колона машин приваблює менше, ніж самотня фура».

Серед професійних захворювань далекобійників лідирують гастрит, радикуліт, геморой, серцево-судинні захворювання, часті інфаркти. В невеликих компаніях на водія звалюють обов’язки і вантажника, і експедитора, і часто слюсаря-автомеханіка. Як далекобійники відпочивають у рейсі? Зазвичай на спальнику, в кращому випадку, припаркувавшись на платній стоянці (готель оплачують рідко), перекушують в придорожньому кафе. Може бути, тому професія далекобійника очолює десятку низькокваліфікованих робіт, які можуть принести хороші доходи навіть починаючому водієві без вищої освіти. Але і без знань, отриманих на курсах підготовки, водій навряд чи зможе впоратися із завданням, адже часто, сідаючи за кермо вантажівки вартістю 100 тисяч євро, далекобійник приймає на себе відповідальність за вантаж, вартість якого іноді буває і один мільйон доларів.

Варто зауважити, що основними винуватцями ДТП є водії-початківці. Причина — в їх слабкої професійної підготовки. Однак сформована система не здатна належним чином підтримувати безпеку дорожнього руху. Якщо раніше, наприклад, на автобуси і таксі саджали тільки водіїв першого класу, досвід роботи яких був не менше п’яти років, то зараз, якщо людині виповнилося 21 рік, йому достатньо пройти чотиримісячне навчання на прискорених курсах, щоб отримати права категорії D. Існування подібних «професійних курсів за мінімальну плату» створює тільки видимість навчання. На думку професійних водіїв, повинна бути створена система перевірок автошкіл, а при виявленні порушень — позбавлення ліцензії. Крім того, у підвищенні безпеки дорожнього руху більшу роль повинні грати об’єднання перевізників. Вони можуть розробити і впровадити систему допуску до роботи на ринку як компаній, так і водіїв-одинаків.

Конструктор

Інженер-конструктор — інженерна спеціальність. Діяльність (робота) інженера конструктора необхідна для розробки і створення кінцевого (цільового) продукту з продуктів і ресурсів існуючого матеріального виробництва. Під створенням кінцевого (цільового) продукту в цьому визначенні розуміють об’єднання продуктів (ресурсів). Наприклад: — збірка, монтаж, зварювання, бетонування

Функції інженера-конструктора.

Зазвичай конструктор отримує від промислового дизайнера і маркетологів основну ідею розробки, очікування клієнтів, і також запитувані технічні характеристики, що в сукупності, виражене в узгодженому документі, є технічним завданням на розробку. Після чого починається процес конструювання. Часто розробки повинні відповідати можливостям виробництва, доступним матеріалів, кваліфікації працівників, наявної упаковці і можливим способам доставки до споживача.

Якщо розробляється обладнання впливає на громадську безпеку, то для здійснення такої діяльності потрібна ліцензія. Наприклад, в США може знадобитися ліцензія «професійного інженера» [4]. У Росії ліцензію на право здійснення відповідної розробки повинна одержати організація-розробник. Стаття 4 [5] Федерального Закону N128-ФЗ «Про ліцензування окремих видів діяльності» говорить:

До ліцензованим видами діяльності ставляться види діяльності, здійснення яких може спричинити за собою заподіяння шкоди правам, законним інтересам, здоров’ю громадян, оборони і безпеки держави, культурної спадщини народів Російської Федерації і регулювання яких не може здійснюватися іншими методами, крім як ліцензуванням.

Тим не менше це вимога зазвичай не поширюється на розробку пристроїв для внутрішніх потреб виробництва.

У практиці вітчизняних виробництв ще з радянських часів прийнято наступне поділ конструкторів за категоріями:

без категорії — виконує найпростіші роботи під контролем досвідчених співробітників.

3 категорія — те ж, що і без категорії, крім того, виконує креслення простих складальних одиниць під контролем.

2 категорія — те ж, що і 3 категорія, крім того розробляє окремі складальні одиниці невисокої складності.

1 категорія — те ж, що і 2 категорія, крім того розробляє вузли і агрегати за завданням ведучого.

Ведучий — розробляє основи конструкції, кінематики механізму, здійснює загальну координацію розробки і т. д.

Головний (генеральний) — здійснює загальне управління конструкторськими підрозділами підприємства та координацію їх дій.

Вплив САПР.

У той же час розвиток комп’ютерних технологій (насамперед тривимірної графіки і математичного моделювання) зумовило появу різних САПР — як двомірних (наприклад, широко відомий Autodesk AutoCAD і вітчизняний Компас — Графік), так і тривимірних (наприклад, Autodesk Inventor, SolidWorks, Pro/ ENGINEER, Bocad-3D, CATIA, вітчизняні САПР Компас 3D, T-FLEX CAD). САПР розмивають кордони між згаданими категоріями «без категорії», 3 і 2 зважаючи очевидних переваг і можливостей, що надаються САПР. Наприклад, САПР дозволяють створювати модель деталі в наочному поданні та розміщувати її в складанні, а також автоматично генерують креслення за наявної моделі деталі. Детальніше про САПР див. відповідну статтю.

Конструкторська підготовка виробництва.

У відповідальність деяких конструкторів входить створення прототипів, після чого прототип піддається критиці і перегляду. Прототипи бувають діючими моделями і недіючими (макетами). Діючу модель відчувають, а імітацію використовують для визначення естетичних параметрів, а також відповідності завданням. Визначаються і усуваються всі можливі невідповідності. На цьому етапі конструкторська розробка виробу завершується, конструкторська документація передається в технічний архів. Далі фахівець з підготовки виробництва спільно з інженером-технологом розробляють техпроцес. Також на цьому етапі починається розробка упаковки.

Коли після численних змін прототип завершений і деталі виготовлені, починається збірка досвідченого зразка. Провідний конструктор вироби совісно з інженером з якості та начальником складального цеху обговорюють зауваження по дослідному зразку та проблеми в процесі складання. Також часто використовуються статистичні методи контролю. Варіації виробів відповідають певним аспектам техпроцесу і взаємно знищуються. Найбільш загальний використовуваний показник — коефіцієнт продуктивності процесу Cpk. Показник Cpk = 1.0 вважається мінімальним для постановки виробу у виробництво.

Вимоги до освіти.

Від конструктора, як правило, потрібно зробити наступне:

кваліфікація інженера-конструктора або досвід роботи за цим напрямом декілька років (як правило, на 2-5 років);

знання основних («типових») конструкцій і їх елементів за тематикою розробки;

знання прийомів створення технологічних, економічних і ефективних конструкцій;

знання основних технологій і способів виробництва.

В інших країнах для претендентів висуваються схожі вимоги:

звання бакалавра наук з конструювання в акредитованому навчальному закладі;

досвід або знання методів конструювання, технології виробництва.

Бажають навчатися за спеціальністю інженер-конструктор можуть відвідувати додаткові заняття з аналітичної геометрії, фізики та моделювання.

Короткий опис статті: професія програміст Особливості роботи прикладних, системних і Web-програмістів. Основні плюси і мінуси професії. Види далекобійників, труднощі, які змушують об’єднуватися вантажоперевізників. Функції інженера-конструктора. Конструкторська підготовка виробництва. Професії:, далекобійник, , програміст, , конструктор

Джерело: Реферат: Професії: далекобійник, програміст, конструктор — Xreferat.ru — Банк рефератів, творів, доповідей, курсових і дипломних робіт

Також ви можете прочитати